Помилки при розмові з мусульманином

Коли ви чуєте слово “мусульманин”, “іслам”, “ісламізм” які у вас виникають асоціації? Такі?

чи такі?

а може просто такі?

Мусульмани, як і всі люди, бувають різними, так само як і буддисти, кришнаїти, християни чи послідовники релігії вуду. Чи хочемо ми, щоб мусульмани були врятовані від вічної геєни вогненної і прийняті в оселі нашого Небесного Царя? При зустрічі з мусульманами, буває так, що іноді ми навіть не знаємо, як до них підійти, що сказати, з чого почати розмову?

Тут я хочу показати основні помилки, які допускають християни під час спілкування з мусульманами, намагаючись їм засвідчити про любов нашого Господа. Отже.


1. Ми відразу починаємо закидати їх місцями з Писання, думаючи, що процитувавши правильний і потрібний вірш у потрібний час, мусульманин відразу ж розчулиться і покається. Друзі, на секунду поміняймося місцями. Уявіть, що з вами зустрівся кришнаїт і давай вистрілювати по 10 посилань у хвилину з Бхагавад-Гіти (священної книги послідовників Крішни) і, при цьому, стверджувати, що це істина, яка не підлягає сумніву та підтверджувати свої слова додатковими посиланнями з тієї ж книги. Як би ви відреагували на такий скоростріл? Брати та сестри, зрозумійте мене правильно. Я ні в якому разі не кажу, що Слово Боже не живе і не діяльне, і не гостріше від усякого меча обосічного. Але… Якщо взяти цю ж аналогію, то що вийде якщо в бою просто розмахувати мечем наліво і направо, крутити навколо себе як скакалку, підкидати високо вгору, а потім намагатися зловити чи кидати його як спис, а потім наздоганяти його? Мечем теж потрібно вміти правильно та в доречний час користуватися для більшої ефективності. Ми ж, на жаль, часто користуємося ним неефективно.

Повернімося до нашої розмови. Отже, християни вважають, що якщо встигнути процитувати мусульманину якомога більше місць із Писання до того як він піде, то це і є ефективна євангелізація і робота з мусульманами. Я не ставлю Бога в рамки. Невиключений варіант, що і через це Дух Святий почне трудитися у серці мусульманина і це приведе його до покаяння. Але, зазвичай, це не призводить до діалогу, більше він із вами зустрічатися не захоче і, швидше за все, те, що ви йому накидали, він через годину ж і забуде, маючи на душі гіркоту розчарування про марно витрачений час і порожнечу зневіри через невислухані відповіді на запитання.

2. Другий пункт випливає із першого. Ми як аксіому вважаємо, що Біблія для них авторитет. Нехай не настільки, як для нас, християн, нехай друга за значимістю Книга, після Корану, але вона теж Свята Книга, значить авторитет. Адже в Корані є багато місць, де говориться про Біблію. Ось! Значить авторитет! Друзі, відкрию можливо для багатьох із вас маленьку таємницю – Біблія для них абсолютно не є авторитетною Книгою, ні другою, ні третьою, ні навіть сотою або тисячною, так само як для християн не є абсолютно ніяким авторитетом Трипітака (перекл. Три корзини – священна книга буддистів). Чи для вас Трипітака – авторитетна книга, на підставі якої ви будуєте свої морально-релігійні норми та відносини з Богом? Думаю, що ні. Так само і для мусульман.

«Як же так? – вигукнуть деякі: адже в Корані згадується як Старий Заповіт, так і Інжил, тобто Новий Заповіт і неодноразово?». Так, згадується. Тільки є одне маленьке «але»… Мусульмани всіх часів і народів, починаючи від Мухаммада вважають, що та Біблія, яку ми маємо зараз, була колись, кимось і десь ЗМІНЕНА. Тобто Біблія, яку ми тримаємо в руках – це змінена Біблія, неправильна, підробка, фальшивка. «Чи існує десь справжня? – Не знаю. Кажуть, десь глибоко в підвалах Римського Ватикану у Папи Римського є справжня Біблія, але він її не показує, на світло не виносить і ніколи не дозволить показати її людям. – Чому? – Бо у справжній Біблії, як в Старому Заповіті, так і в Новому є багато пророцтв про прихід останнього пророка та заснуваня останньої й остаточної правильної єдиної релігії, яка об’єднає у собі всіх інших пророків євреїв і християн, Книгу євреїв і християн, а також віру євреїв і християн. Як називається ця остання релігія і яке ім’я цього останнього пророка, я думаю, ви вже здогадалися.

Звичайно ж у справжній Біблії багато, дуже багато, просто неймовірно багато пророцтв про прихід пророка – Мухаммада і заснування останньої правильної релігії Ісламу. Звичайно, ні євреї, ні християнські священики не хотіли, щоб люди йшли від них в іслам, і, знаючи ці пророцтва, вони вирішили просто видалити їх з Таурата і Інжила, дещо вирізати, дещо підправити, щось залишити, але все підігнати під свою релігію.

Ось чому та Біблія, яку ви маєте – це змінена Біблія», – в один голос скажуть вам мусульмани. Відповідно, вона для них не являється авторитетом. «Принесіть нам справжню, незмінену Біблію, тоді і поговоримо», – казали мені багато мусульман, із якими я спілкувався на зорі своєї роботи з ними. Звичайно ж на небі у Аллаха є оригінал незміненої Біблії, так само як і оригінал Корану на золотих скрижалях, але це у Нього. Отож, друзі, щоб апелювати до Писання при розмові з мусульманином, спочатку потрібно довести їм або, краще, переконати чи хоча б пояснити, що сучасна Біблія – це справжня Біблія. Як це зробити, ми поговоримо в іншій статті під назвою “Питання до Біблії”. (Числа 23:19) А поки зупинимося на тому, що для звичайного середньостатистичного мусульманина Біблія – не авторитет.

3. Третя помилка, яку допускають багато християн – бажання перемогти співрозмовника, застосовуючи різноманітні аксіоми і докази, переконати, підключаючи дидактику і логіку, взяти вгору, напружуючи весь розумовий апарат і сіру речовину. В принципі, суто теоретично, ми можемо перемогти в суперечці нашого мусульманина, якщо ми розумніші, освіченіші та з логікою та дидактикою у нас все добре. Запитання у наступному: «І що з того?».

Гараз, перемогли ми його у суперечці, точніше, навіть якщо перемогли, то який із цього результат відносно вічності та порятунку даної людини? Звичайно, не факт, що якщо він залишив суперечку або йому просто нічим було заперечити, то він обов’язково із вами погодився і став на вашу сторону.

Наприклад, коли я навчався в семінарії, то на практиці в Криму між кримськими татарами мусульманами і нашими семінаристами відбувалася дуже довга суперечка на тему «Чи є Бог творцем або джерелом зла?» (мусульмани вірять, що Аллах створив як добро, так і зло). І дана суперечка йшла годин п’ять або шість. І знаєте чим все скінчилося? Правильно – нічим. Кожен залишився при своїй думці.

Кілька років тому я зустрів одного білоруса-мусульманина і у нас зав’язалася суперечка на тему: «Чи можемо ми досягти прямих, особистих, близьких відносин із Богом?». Ми зустрічалися кілька разів і сперечалися по кілька годин. І що ви думаєте трапилось? Правильно, нічого не трапилось.

Рано чи пізно це призводить до того, що людина просто встає і йде, під справжнім або вигаданим приводом і більше вже не захоче з вами розмовляти, оскільки не бачить у цьому жодного сенсу. І, згадуючи цю розмову, в ньому буде підійматися хвиля обурення, що ви не вмієте слухати та постійно перебиваєте. Або йому буде соромно за те, що йому не вистачило логіки або освіти, щоб навести потужніші аргументи на свій захист. Проте, скоріш за все, ним оволодіє роздратування через даремно витрачений час, коли можна було зробити щось важливіше, ніж марно сперечатися із вами.

Ми ж самовдоволено поставимо галочку у своєму рейтингу, що перемогли ще одного мусульманина. Але найголовніше запитання все ж таки залишиться: «А сенс який?» (Тита 3:9).

4. Четвертий пункт виглядає так – вважаємо, що Християнство вище, ніж інші релігії, і демонструємо це всім своїм виглядом та ні в що ставимо їх етично-релігійні погляди (1 Тим. 6:4). Друзі, я вважаю, що християнство – істинна релігія, але те, що я сказав на початку даного пункту виглядає по-іншому. Мені неодноразово доводилось бути свідком того, як християни під час спілкування з мусульманами казали може навіть і ненароком або незамислюючись, наступну фразу: «Ой, та що там ваш Мухаммад? Ось наш Христос – це так!». Брати та сестри, це – цілковите фіаско. Далі можна вже нічого не говорити, оскільки більше ніхто вас слухати не буде. Ви надзвичайно образили всю глибину душі та життя цієї людини.

Перебуваючи в арабських країнах, я часто чув, як наші християни говорили мусульманам, що причиною їх економічної відсталості є вплив багатовікової темряви ісламу. Це жах. Це ніби розгорнути душу і просто плюнути в неї, а потім розтерти брудним чоботом. Друзі, я не захищаю іслам, їхню віру, їхні традиції, я намагаюся вказати, що відвертає мусульман від нас. Так не можна євангелізувати.

Одна дівчина розмовляла з мусульманином і зухвало запитала його: «А ви Біблію хоч раз читали?». Мусульманин, як і я, що стояв поруч, дивилися на неї широко відкритими очима. Поясніть мені, чому це раптом звичайний середньостатистичний мусульманин зобов’язаний прочитати Біблію? Звичайно, у відповідь було задане цілком логічне питання із його боку: «А ви Коран хоч раз читали?» І її відповідь просто вбила: «Ой, навіщо мені ваш Коран потрібен?!? Вся істина знаходиться у Біблії».

Це не просто верх неповаги, це така безцеремонна нетактовність, від якої навіть я обімлів. Друзі, я погоджуюся на всі 100%, що вся істина міститься у Біблії, але ТАК не можна розмовляти. Ми не лише відвертаємо мусульман від себе, а навіть розвертаємо їх і даємо стусана у спину, щоб більше не приходили до нас і не мучили нас своїми безглуздими запитаннями, а от коли захочуть покаятися, то нехай приходять.

5. Ну і останнє, що, на мій погляд, не можна робити під час спілкування з мусульманином – це вибудовувати стіну між нами і нашим співрозмовником за принципом: ось ви, а ось ми; ось ваша віра, а ось наша віра; ось ваша Книга, а ось наша Книга; ось ваш Аллах, а ось наш Бог. В такому випадку, діалог ведеться методом протиставлення, порівнюючи, хто пролив більше крові – хрестоносці чи сучасний ІДІЛ; де краще почувається жінка – в ісламі чи в християнстві; у якій Книзі більше помилок, омани та вигадок; у кого та які якості кращі – в Аллаха чи у нашого Бога тощо. Розмова йде за методом ваги – чия чаша переважить, той і переміг. Проте, швидше за все, найбільше вона потрібна для самоствердження.

Напевно ви, так само як і я, розумієте, що така розмова безрезультатна та даремна. Хоча, знову ж таки, я не намагаюся ставити Бога в рамки. І через це Він може впливати на душу і серце мусульманина, звернувши його до віри в Істинного Бога, але, здебільшого це призводить до пункту 3, де ми намагаємося перемогти опонента, а потім, зазвичай, і до пункту 4, коли ми врешті-решт говоримо: «Гаразд, ваша релігія – опіум для народу, християнство – світло для світу». І на цьому закінчується і спілкування, і стосунки, і дружба, а також наш позитивний досвід розмови і донесення чистого Євангелія мусульманам.


“Добре, добре, – скажуть багато хто, розписав ти тут як не потрібно спілкуватися з мусульманами, критикувати може кожен. Хоча з деякими моментами цих “неправильностей” можна і не погодиться, але, тепер же скажи, дорогий брате, як треба з ними спілкуватися?” Ось саме це ви зможете прочитати в наступній статті під назвою “Практичні підходи свідоцтва мусульманам, робота з таблицею.”

Благослови вас Господь при спілкуванні з послідовниками Мухаммада, щоб Бог дав мудрості і знання, Дух Святої сили і ясності розуму, а також бажання і можливість дати їм чисте словесне молоко, щоб зрости їм порятунок.(1 Петра 2:2).

Благословінь вам.

image_pdfimage_print

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.